Хто такі діти з особливими потребами?

Кожна дитина по-своєму унікальна і потреби кожної дитини специфічні. Кожна дитина становить незмірну цінність для своїх батьків і родичів, а всі діти разом - неоціненний скарб суспільства, запоруку його майбутньої долі.

Ці твердження мають універсальне значення у всіх суспільствах і культурах. Однак, ми часто свідомо чи несвідомо обмежуємо думки і дії тими сферами, які не тривожать нашу свідомість безвихіддю і не блокують діяльність безпорадністю. Подібною напівприхованою, дражливою сферою довгий час була і надалі значною мірою залишається інвалідність взагалі, дитяча особливо. Ще дуже далеко до повної відкритості в обговоренні ролі, прав і можливостей дітей з особливими потребами в українському суспільстві і тим більше до цивілізованого вирішення цих проблем на державному рівні. Зауважимо, що й сам термін "інвалідність" останнім часом витісняється з термінологічного вжитку внаслідок його недискретності чи, може, дещо образливого звучання. Діячі близьких до цієї проблеми сфер здебільшого навчилися вживати термін "діти з особливими потребами", від чого сама проблема мало наблизилася до ясного розуміння у високих кабінетах та й у суспільстві в цілому.

Під "особливими потребами" можна ро¬зуміти принаймні три речі. З одного боку - це необхідність часом надзвичайно специфічних ме¬тодів обстеження, навчання та комунікації (special education - спеціальної освіти або дефектології), реабілітації і працетерапії (physical & оссuраtiоnal thеrаrу), особливого ставлення під час навчання. По-друге, потрібні також спеціальні пристосування - допоміжні пристрої для ходь¬би, інвалідні візки, слухові апарати тощо, аж до складної комп'ютерної та медичної техніки, а також підвищені вимоги до безбар'єрної структу¬ри та адаптації середовища. По-третє, мається на увазі незахищеність цих дітей у соціальному пла¬ні. Частіше, ніж інші, такі діти опиняються під за¬грозою сирітства або відмови батьків, відмови шкіл від їхнього навчання, відмови професійної освіти, відмови прийому на роботу, зрештою, ви¬ключення з суспільства в цілому. Тому часто фі¬зична вада, особливо коли вона поєднана з мозко¬вою дисфункцією або психоневрологічною інва¬лідністю, призводить до маргіналізації особи, ал¬коголізму, жебрацтва, сексуальної експлуатації.

Щоб уникнути цих важких соціальних наслідків, наші діти насправді потребують особливої уваги, особливої турботи. Однак загалом потреби непов-носправних дітей є абсолютно нормальними, які можуть і мають бути задоволені в рамках кожно¬го суспільства.

Довідково: Діти з особливостями (порушеннями) психо-фізичного розвитку мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, зумовлені вродженими чи набутими розладами.

Залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей з:

• порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зни женим слухом);

• порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниже ним зором);

• порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);

• мовленнєвими порушеннями;

• порушеннями опорно-рухового апарату;

• складною структурою порушень (розумо во відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);

• емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом.