Профілактика скарлатини у дітей

Оскільки вакцини проти скарлатини досі не розроблено, профілактичним заходам, спрямованим на попередження цього захворювання повинна приділятися особлива увага.

До числа ці методів захисту дітей від хвороби відносять ряд карантинних дій для вже хворої дитини, а також і підвищення імунного захисту організму.

У дитячих установах, як тільки помічений випадок захворювання на скарлатину, здійснюється ізоляція хворого і встановлюється тижневий карантин. Всі діти, які спілкувалися з хворим протягом усього періоду хвороби, не допускаються в дитячий колектив на протяг сімнадцяти днів від початку контакту. Перехворілих можна допустити в колектив лише через двадцять два дні після початку захворювання, а тих які вже виписані з лікарні - через дванадцять днів після закінчення часу ізоляції.

Постійно повинні проводитися загальнозміцнюючі заходи, у вигляді постійного раціонального харчування, загартовування організму, дотримання правил гігієни, викорінення запиленості та загазованості повітряного простору, а також постійних заходів з виявлення та лікування хвороб зубів і ясен, синуситів, тонзилітів, отитів.

Правила гігієни при скарлатині

Додатковим дієвим засобом профілактики є препарати бактеріального походження. До них, наприклад, відносяться комплекси антигенів-лизатов найчастіших ініціаторів запальних процесів верхніх дихальних шляхів, глотки і порожнини рота.

Це имудон, ІРС-19 та ряд інших. Механізм дії цих коштів полягає у зростанні активності факторів неспецифічної і специфічної захисту слизової оболонки.

Слід завжди звертати увагу на предмети, яких торкався хворий, це блюдця, чашки, іграшки, ложки та інші предмети, які, могли бути заражені крапельками виділеної слизу.

Випадки повторного захворювання скарлатиною останнім часом почастішали, тому профілактичні заходи в дитячих закладах мають проводитися з підвищеною уважністю і старанністю. Несприятливі соціально-побутові умови збільшують ризик захворюваності.

Можливість зараження скарлатиною повітряно-крапельним шляхом можливе лише на близьких відстанях від хворого, тому при зараженні скарлатиною в квартирі інфекція в сусідні квартири не поширюється, але за умови, що якщо мешканці між собою не спілкуються.

Профілактика туберкульозу

Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Згідно світової статистики щорік в усьому світі від туберкульозу гине 2 млн. Людей. За оцінками ВООЗ в період між 2000 і 2020 роками, майже один мільярд людей буде інфіковано, 200 мільйонів захворіє та 35 мільйонів загине від туберкульозу, якщо контроль за епідемією не буде посилено. Ситуація з туберкульозом в Україні дуже складна - починаючи з 1995 р. зареєстрована епідемія туберкульозу, вона невпинно прогресує та набуває загрозливих масштабів. Щороку помирає від цієї хвороби 10 - 11 тис. хворих на туберкульоз, що становить більше 30 чоловік в день. В 1995 році ВООЗ зафіксувала в Україні епідемію туберкульозу, оскільки кількість хворих перевищувала 1 % населення. Епідемія невпинно прогресує й набуває погрозливих масштабів. Статистика свідчить про те, що в Україні щоденно реєструється 82 нових хворих на туберкульоз, а 30 хворих помирає.
 

Розвиток світової фтизіатричної науки дав змогу розробити низку заходів і програм контролю за туберкульозом. Профілактика туберкульозу займає важливе місце в комплексі заходів, які направлені на боротьбу з туберкульозом.
Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.
 

Виходячи з характеру епідемічного процесу, профілактику туберкульозу слід здійснювати за такими основними напрямками:
 

1. Профілактичні заходи серед усього населення - соціальна профілактика, санітарна
профілактика, специфічна профілактика (вакцинація й ревакцинація БЦЖ), хіміопрофілактика
 

2. Профілактичні заходи серед груп ризику щодо туберкульозу (диспансеризація
хворих і контактних осіб, хіміопрофілактика, оздоровлення).
 

3. Профілактичні заходи в осередках туберкульозної інфекції (санація осередку,
дезінфекція, ізоляція хворих із бактеріовиділенням, хіміопрофілактика).
Усі зазначені профілактичні заходи взаємопов'язані й повинні здійснюватися з
урахуванням поширеності туберкульозної інфекції.
 

Соціальну профілактику здійснюють шляхом проведення профілактичних заходів соціально-економічного характеру державного масштабу.
Головним завданням соціальної профілактики є поліпшення соціально-побутових умов життя всього населення, матеріального благополуччя народу.
 

Соціальна профілактика направлена на:
- оздоровлення умов зовнішнього середовища;
- підвищення матеріального добробуту населення;
- укріплення здоров'я населення;
- поліпшення харчування та життєво-побутових умов;
- розвиток фізичної культури й спорту;
- проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням та іншими шкідливими звичками.
 

Очікуваний результат: зниження рівня захворюваності, хворобливості та смертності від
туберкульозу та багатьох інших хвороб. Таким чином, туберкульоз як соціальна хвороба здебільшого залежить від соціальних умов, поліпшення яких сприятиме ліквідації епідемії туберкульозу, а в подальшому й зниженню епідеміологічних показників цього захворювання.
 

Санітарна профілактика переслідує цілі попередити інфікування МБТ здорових людей, захистити й зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі (особливо з бактеріовиділенням) оточуючих його людей в побуті й на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім'ї й оселі хворого на туберкульоз, який виділяє МБТ).
 

Бактеріовиділювачами вважають хворих, в яких за наявності ознак активного туберкульозного процесу (інфільтративні, фіброзні й вогнищеві зміни з перифокальною реакцією, з розпадом легеневої тканини або без нього) за допомогою будь-якого методу дослідження, навіть одноразово, виявлено мікобактерії туберкульозу. Це стосується хворих на туберкульоз у фазі неповної ремісії або на туберкульоз із невизначеною активністю. За наявності клініко-рентгенологічно неактивних туберкульозних змін для взяття на облік хворих із бактеріовиділенням потрібно дворазове виділення мікобактерій туберкульозу.
 

Критеріями епідемічної безпеки вогнища туберкульозної інфекції є:
- масивне й постійне виділення хворим МБТ;
- сімейно-побутові умови проживання хворого;
- поведінка хворого;
- загальна культура й санітарна грамотність хворого й оточуючих його людей.
 

На основі цих критеріїв вогнища туберкульозної інфекції за ступенем епідемічної безпеки розподіляють на три групи. Відповідно до групи визначають об'єм і зміст профілактичних заходів у вогнищі.
 

I група - найбільш несприятливі вогнища: 1) хворий з наявним бактеріовиділенням, який мешкає в комунальній квартирі або гуртожитку; 2) в родині хворого є діти, підлітки, вагітні; 3) родина має погані умови життя, хворий та оточуючі його не дотримуються гігієнічних правил поведінки.
 

II група - відносно несприятливі вогнища: 1) у хворого мізерне бактеріовиділення, стійкий туберкульозний процес; 2) у родині хворого дорослі люди, відсутні обтяжуючі чинники; 3) хворий є умовним бактеріовиділювачем, але в його родині є діти й в наявності обтяжуючі чинники
 

III група - потенційно небезпечні вогнища: 1) хворий умовний бактеріовиділювач (бактеріовиділення припинилось, але ще не минуло 2-х років); 2) в родині хворого лише дорослі; 3) хворий і оточуючі його виконують усі необхідні санітарно-гігієнічні заходи профілактики туберкульозу.

Найдієвішим методом специфічної профілактики туберкульозу є вакцинація й ревакцинація вакциною БЦЖ, або специфічна імунопрофілактика, або вакцинопрофілактика.
 

В Україні для активної специфічної профілактики туберкульозу застосовують вакцину туберкульозну (БЦЖ) суху для внутрішньошкірного введення. Це живі мікобактерії туберкульозу вакцинного штаму БЦЖ-1, ліофільно висушені в 1,5 % розчині натрію глютамінату. Вакцина має вигляд білої висушеної маси.
 

Вакцину БЦЖ уводять внутрішньошкірно в дозі 0,05 мг в об'ємі 0,1 мл. Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародженим на 3-5-й день життя.

Ревакцинації підлягають здорові діти, які мають негативну реакцію Манту з 2 ТО туберкуліну PPD-Л. Реакцію вважають негативною, якщо відсутній інфільтрат (гіперемія) або за наявності реакції в місці уколу (1 мм).
Інтервал між проведенням Манту й ревакцинацією має бути не менше ніж 3 доби й не більше ніж 2 тиж.

Першу ревакцинацію дітей (вакцинованих при народженні) виконують у 7-річному віці, другу - у 14-річному віці. Введення вакцини під шкіру не припустиме, тому що може утворитися холодний абсцес.

Хіміопрофілактика є застосуванням протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу у осіб, які піддаються найбільшій небезпеці зараження та захворювання на туберкульоз. Виділяють первинну та вторинну хіміопрофілактику.
Первинна профілактика проводиться для запобігання захворювання на туберкульоз неінфікованих осіб, які не реагують на туберкулін, але знаходились в контакті з хворими на туберкульоз і виділяють МБТ.
 

Вторинна профілактика проводиться інфікованим особам, які позитивно реагують на туберкулін і не мають клініко-рентгенологічних проявів туберкульозу.
 

Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами проводять для попередження захворювання туберкульозом наступним групам населення:
- особам, які знаходяться в постійному контакті з хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням;
- особам, які мають неактивні туберкульозні зміни, при наявності несприятливих чинників (гострі захворювання, операції, травми, лікування іншого захворювання, яке супроводжується прийомом кортикостероїдів та ін.), які можуть визвати реактивацію туберкульозу;
- особам, які раніш лікувались від туберкульозу, з великими залишковими змінами в легенях і знаходяться в небезпечному оточенні;
- особам, у яких визначено віраж туберкулінових реакцій;
- ВІЛ-інфікованим з гіперергічними реакціями на туберкулін.

Здорова їжа взимку – гарний вигляд і чудове самопочуття

Взимку нашому організму потрібно більше енергії для боротьби з холодом і хворобами. Дізнайтесь, як додати сили, не додавши зайвих кілограм та почуватися здоровими і бадьорими.

Яку їжу потрібно вживати?

Здоровий зимовий раціон має бути добре продуманим. Ми часто збільшуємо кількість їжі замість того, щоб змінити дещо раціон. Необхідно пам’ятати, що вітаміни, мікроелементи, макроелементи, складні вуглеводи та білки є більш важливими для нашого організму, аніж калорії і саме вони є чудовим і корисним джерелом енергії для нашого організму. Важливо харчуватися регулярно – п’ять разів на день через кожні три години, тобто три основні прийоми їжі та два перекуси. Це дозволяє нашому організму підтримувати теплову рівновагу тіла.

Що потрібно їсти?

Необхідно знати, які продукти та у якій кількості вживати, аби забезпечити наш організм поживними речовинами.

• Фрукти та овочі – забезпечують необхідними вітамінами та мінералами, що зміцнюють нашу імунну систему. Намагайтеся включати у свій раціон фрукти та овочі п’ять разів на день. До кожної страви варто додавати помідори, перець, броколі, брюссельську капусту, моркву, огірки, цитрусові фрукти та яблука. Звичайно, найкорисніші вони у сирому вигляді, але можна також готувати фрукти і овочі на пару. Вживайте консервовані та заморожені овочі. Не забувайте також про часник, адже він корисний завдяки своїм антибактеріальним властивостям та здатності підвищувати імунітет.
• Риба – особливо морська риба (скумбрія, тунець, лосось) є цінним джерелом амінокислот групи омега-3, що захищають організм від бактерій.
• М’ясо та молочні продукти – забезпечують наш організм необхідними білками. Вживайте високоякісне пісне м’ясо та м’ясні вироби, що у холодну пору року допомагають організмові самостійно виробляти більше власного тепла. У той же час, молочні продукти, а саме молоко, нежирні сири, та яйця позитивно впливають на обмін речовин, який зазвичай уповільнюється взимку, і забезпечують організм вітаміном D, що необхідний, коли так бракує сонячного світла. Білки треба вживати три рази не день під час кожного основного прийому їжі.
• Складні вуглеводи – взимку 50% енергії повинно постачатися з вуглеводів. Вуглеводи добре насичують та слугують джерелом енергії, забезпечують клітковиною та стимулюють вироблення серотоніну, що є відмінним антидепресантом. Складні вуглеводи містяться переважно у цільнозерновому хлібі, коричневому рисі та ячмені. Їх потрібно включати до раціону двічі на день.
• Прості вуглеводи – містяться здебільшого у солодощах. Вони швидко втамовують голод, але, нажаль, усі, окрім меду, призводять до надмірної ваги. Мед підвищує наш імунітет та покращує настрій. Необхідно вживати одну чайну ложку меду щодня, якщо немає протипоказань. Можна додавати мед до чаю з лимоном, але він не повинен бути занадто гарячим, оскільки мед втрачає свої цінні властивості при температурі вище 40°C.
• 

  Вітаміни та мінерали

  Чи знаєте Ви, які вітаміни та мінерали треба вживати взимку та чому? Дізнайтеся, які продукти містять більшість вітамінів та мінералів.
  • Вітаміни групи B – покращують фізичний стан організму та підвищують імунітет, додають енергію на позитивно впливають на нервову систему. Вони містяться у бобових, паростках овочів, горіхах, дріжджах, рибі, червоному м’ясі, чорному хлібі, ячмені та коричневому рисі.
  • Вітамін C – підтримує імунітет, чинить протидію інфекціям, слугує цінним антиоксидантом. Міститься у цитрусових фруктах, капусті, петрушці, журавлині, а також у соках із журавлини та шипшини.
  • Вітамін D3– необхідний для правильного розподілу кальцію та фосфору. Наш організм має здатність синтезувати вітамін D3 за допомогою сонячного світла, якого, нажаль, взимку нам бракує. Він міститься у вітамінізованому молоці, маргарині, жирній морській рибі, яєчних жовтках та печінці.
  • Цинк – підвищує імунітет та допомагає протидіяти застуді, на відміну від солодощів, які ми так полюбляємо взимку. Цинк міститься у печінці, м’ясі, морепродуктах, паростках пшениці, дріжджах, гарбузі та соняшниковому насінні, кунжуті та яйцях.
  • Магній – добре впливає на м’язи та кровоносні судини, сприяє засвоєнню багатьох елементів, необхідних для нашого здоров’я. Чорна кава та стрес знижують рівень магнію у нашому організмі. Задля його підвищення потрібно вживати ячмінь, банани, горіхи, листові овочі та чорний шоколад.
  • Селен – підвищує імунітет, стимулює вироблення антитіл та допомагає їм у боротьбі з вірусами, знімає запалення. Випічка з цільного зерна, печінка, морепродукти, тунець, помідори, броколі, паростки пшениці, висівки, цибуля та яйця багаті на селен.